Логін:
Пароль:

  Будьласка, вкажіть адресу електронної пошти, на яку була здійснена реєстрація ...

e-mail:

Новини

Новини для спадкоємців

 

Оподаткування доходів, отриманих у спадщину

   Згідно вимогам статті 174 Податкового Кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Кодекс) дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

 Вищезазначеною статтею Кодексу, передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються:а) вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; б) вартість власності об'єкту нерухомості, об'єкту рухомого майна, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, та вартість власності, що успадковуються дитиною-інвалідом; в) грошові заощадження, поміщені до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери (облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, облігації Державної внутрішньої виграшної позики 1982 року, державні казначейські зобов'язання СРСР, сертифікати Ощадного банку СРСР) та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992 - 1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем. За ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 Кодексу (5 відсотків бази оподаткування), вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення; за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу (15 відсотків бази оподаткування), для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.

Особливості прийняття спадщини

 

     Право спадкування виникає у спадкоємців з моменту відкриття спадщини. Однак набудуть право на спадкове майно чи ні особи, які мають право успадкування, залежить виключно від них самих. Адже громадяни на свій розсуд здійснюють належні їм права. На свій розсуд вони можуть вчиняти дії, спрямовані як на придбання спадщини, так і на відмову від спадщини. Можлива, нарешті, і третя ситуація: коли особа, яка має право успадкування, взагалі не вживає будь-яких дій для здійснення цього права.

Для того щоб придбати право на спадкове майно як за заповітом, так і за законом, спадкоємець відповідно до ст. 1152 ЦК повинен прийняти спадщину. Прийняття спадщини є такою дією спадкоємця, способи та строки здійснення, якого встановлені в законі.

У ст. 1153 ЦК передбачені наступні способи прийняття спадщини:

1) подача нотаріусу (або уповноваженій посадовій особі консульської установи) за місцем відкриття спадщини заяви спадкоємця або про прийняття спадщини, або про видачу йому Свідоцтва про право на спадщину;

2) вчинення спадкоємцем хоча б однієї дії, що свідчить про фактичне прийняття ним спадщини, зокрема:

- Вступ у володіння або в управлінням спадковим майном;

- Вжиття заходів щодо збереження спадкового майна, захисту його від посягань чи домагань третіх осіб;

- Оплата за свій рахунок витрат на утримання спадкового майна;

- Оплата за свій рахунок боргів спадкодавця;

- Отримання від третіх осіб були належні спадкодавцеві грошових коштів.

 Спадщина може бути прийнято спадкоємцем будь-яким з двох зазначених способів. При цьому прийняття спадкоємцем частини спадщини означає прийняття всього належного йому спадщини, в чому б воно не полягало і де б не знаходилося. Однак, прийняття спадщини одним чи кількома спадкоємцями не означає прийняття спадщини іншими спадкоємцями. Для придбання спадщини кожен спадкоємець повинен самостійно його прийняти.

 Для прийняття спадщини встановлено шестимісячний строк. Цей строк обчислюється з дня відкриття спадщини. Якщо ж особа, яка має право успадкування, протягом шести місяців після смерті спадкодавця здійснить хоча б одну з дій, спрямованих на придбання спадщини, проте для оформлення свого права спадкування звернеться до нотаріуса вже після закінчення шестимісячного терміну, така особа вважається спадкоємцем, фактично які прийняли спадщину .

З правила, що передбачає числення шестимісячного строку для прийняття спадщини з дня відкриття спадщини, встановлені наступні виключення:

1) у разі, коли вдень смерті громадянина у свідоцтві про смерть на підставі рішення суду вказаний день його передбачуваної загибелі, спадщина може бути прийняте протягом шести місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про оголошення померлим;

2) якщо право спадкування виникає для інших осіб внаслідок відмови спадкоємця від спадщини, такі особи можуть прийняти спадщину протягом шести місяців з дня подачі спадкоємцем заяви нотаріусу про відмову від спадщини;

3) якщо право спадкування виникає для інших осіб внаслідок усунення від спадкування негідних спадкоємців, такі особи можуть прийняти спадщину протягом шести місяців з дня набрання законної сили вироком суду, відповідно до якого спадкоємці усуваються від спадкування, або рішення суду про усунення від спадку.

Особи, для яких право спадкування виникає тільки внаслідок неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть прийняти спадщину протягом трьох місяців з дня закінчення загального шестимісячного строку для прийняття спадщини.

 

Об'єкти спадкування. Спадкування боргів


1.  Об'єктами спадкування є цивільні права й обов'язки спадкодавця, що можуть (мають здатність) переходити у спадщину. Але йдеться не про будь-які права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а лише про ті, існування яких не припиняється смертю певної фізичної особи (ст. 1218 ЦК).

   З розвитком економічних відносин коло об'єктів, які мають майновий характер, розширюється. До них, зокрема, належать: жилі будинки, квартири, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, предмети особистого користування, земельні ділянки, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові суми, цінні папери, пайовий внесок членів житлового-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативів, члена садівницького товариства, а також інше майно споживчого й виробничого призначення.

    До об'єктів немайнового характеру належать деякі  права в галузі інтелектуальної власності. Це — авторське право, що містить право на опублікування й розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва та одержання винагороди; право на одержання диплому померлого автора відкриття і винагороди за відкриття, авторського свідоцтва чи патенту на винахід, свідоцтва на раціоналізаторську пропозицію, свідоцтва чи патенту на промисловий зразок, право на одержання винагороди, а також виключне право на винахід, промисловий зразок, яке ґрунтується на патенті.

2.  Сукупність цих прав і обов'язків називається спадщиною або спадковою масою (спадковим майном). У спадковому праві ці поняття використовуються як рівнозначні, хоча точнішим є саме термін "спадщина" як такий, що охоплює сукупність цивільних прав і обов'язків спадкодавця.

Крім прав до спадкоємців також переходять і обов'язки. Наприклад, це може бути сплата боргів спадкодавця. Так, якщо спадкодавець мав боржників, то право вимагати від них повернення боргу переходить до спадкоємців. Спадкоємці не можуть прийняти лише права і відмовитися від прийняття обов'язків. Спадщина приймається не в частині, а в цілому.

 

Права і обов'язки спадкодавця, які не переходять у спадщину

 

1. До спадкоємців переходять майнові права і обов'язки спадкодавця за винятком тих, які взагалі не можуть переходити у спадщину (ст.1219 ЦК).

Наприклад, оскільки до складу спадщини входять лише цивільні права й обов'язки, то не переходять у спадщину права й обов'язки спадкодавця в адміністративних, трудових, інших правовідносинах, якщо вони не набули цивільно-правового — майнового змісту. Не переходять у спадщину також цивільні права й обов'язки, нерозривно пов'язані з особистістю спадкодавця, котрі він не міг би нікому передати і за життя (право на аліменти, пенсію тощо).

2. Стаття 1219 ЦК встановлює винятки з принципу загальності переходу спадщини, передбачаючи, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.

До таких невіддільних від особистості спадкодавця прав та обов'язків, зокрема, належать:

1)особисті немайнові права фізичної особи (Книга друга ЦК);

2)право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами (гл.7 ЦК);

3)право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (ст.ст.1195—1208 ЦК);

4)право на аліменти, на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Права на такі виплати мають особистий характер, оскільки вони покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб. Тому зі смертю уповноваженої особи припиняється і право на отримання відповідної виплати;

5)права та обов'язки особи як кредитора або боржника, що передбачені ст.608 ЦК. Вказана норма розрізняє два випадки припинення зобов'язання смертю фізичної особи: припинення зобов'язання смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою й у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою (наприклад, смерть повіреного у договорі доручення); припинення зобов'язання смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора (прикладом може бути смерть довірителя у тому ж таки договорі доручення — п.3 ст. 1008 ЦК).